Кавуни містять залізо, магній, калій, натрій, кальцій, фосфор, фолієву, нікотинову, аскорбінову кислоти, легкозасвоювані цукру, мінеральні солі, клітковину, вітаміни В1, В2, С, каротин. Їх рекомендують уживати за недокрів’я, атеросклерозу, запальних процесів. Плоди розріджують кров і сприяють кровотворенню. Сік помічний у разі сечокам’яної хвороби та інших хвороб нирок. Його ліпше пити між прийомами їжі протягом усього дня. Аби насолоджуватися цілорічно цим цілющим нектаром, його можна заморозити.
До того ж кавуни швидко відновлюють антитоксичну функцію печінки й дуже корисні тим, хто перехворів на жовтуху. Якомога більше треба їсти плід хворим на склероз, подагру, артрит, ревматизм, ожиріння. Проте користь цієї ягоди не обмежується лише м’якоттю, цілющу дію мають шкірки та насіння. Зокрема, кавунові шкірки широко застосовують у народній медицині. Наприклад, настій шкірок активізує роботу мікроорганізмів товстої кишки, помічний за дисбактеріозу та ін.
Увага! Якщо в м’якоті кавуна є хоча б кілька жовтих ущільнених ділянок, розміром від 0,3 до 2 см і більше, такий кавун у жодному разі не повинен потрапляти на стіл. Кавуни мають властивість нагромаджувати у собі селітру, фосфор та інші хімікати. «Перегодовані» добривами й пестицидами для швидкого дозрівання та тривалого зберігання, вони дуже небезпечні. Навіть у здорової людини від вживання такого кавуна може виникнути нудота, блювота, шлунковий біль, пронос. Ще більш небезпечні вони для дітей та людей, які страждають від ниркових захворювань.
Крім того, кавуни протипоказані за колітів, проносів, хвороб серцево-судинної системи з тенденцією до затримання рідини в організмі, діабету.
Хворим на атеросклероз не рекомендують вживати кавунове варення й кавуновий мед.
Кавуни зазвичай подають на десерт. Але тут потрібно зважати на те, що перетравлюються вони не в шлунку, а в кишківнику, і якщо змішати їх з іншою їжею, яка потребує шлункового перетравлення, вони швидко розкладаються й починають бродити, посилюючи метеоризм.
Як обрати кавун. Насамперед кавун вибирають з огляду на зовнішні ознаки: він має бути не дуже великим, але й не маленьким, найліпші параметри 7-12 кг. Маленькі кавунчики найчастіше – несолодкі, а дуже великі можуть бути нашпиговані нітратами. Під час постукування кавун, як кажуть, має дзвеніти й тріщати, коли його стискаєте. Глухий та невиразний звук може означати, що ягода всередині побита чи зірвана зеленою й дозрівала дорогою тощо. На шкірці ягоди не повинно бути вм’ятин і тріщин, репаних місць, через які в кавун можуть проникати й розмножуватися різні бактерії. Шкірка має бути блискучою, без матового нальоту, з чітким смугастим малюнком. Крім того, збоку на кавуні має бути жовта земляна пляма середнього розміру й сухий так званий хвостик (плодоніжка).
І що дуже важливо: не купуйте кавуни поблизу трас, вулиць з інтенсивним рухом, там вони можуть натягтися вихлопних газів і різних шкідливих речовин. Посмакувавши такою ягодою, замість користі можна отримати отруєння. Кавуни мають продавати у спеціально відведених для цього місцях, точка продажу повинна бути захищена навісом від дощу. Ягоди розміщують на піддонах, на висоті не менш як 20 см над землею (підлогою).
Не соромтеся запитувати в продавців про наявність документів, які підтверджують якість ягоди.
Дехто із знавців розрізняє кавуни по статі: кажуть, що «кавуниха» – солодша, ніж кавун. Визначають її по кружечку з протилежного боку «хвостика»: у кавунів-дівчаток він плоский і широкий, а в кавунів-хлопчиків – маленький і випуклий.
Придбавши кавун, не кваптеся куштувати його на смак. Перед вживанням вимийте кавун щіткою й витріть рушником. Насолоди вам!
Лілія ЛУКАШ